Моїй бабусі зараз 85, на дворі 2026 рік. Вона переїхала до Харкова з Грузії студенткою і, за її ж словами, зовсім не вміла готувати. Навчила її подруга, з якою вони жили в одній кімнаті в гуртожитку. По-справжньому добре готувати вона почала вже дорослою і, чесно кажучи, ніколи не була видатною кухаркою й ніколи особливо не любила готувати.
Але все, що бабуся робить, вона робить добре, бо вона відмінниця. Тож уся її їжа була смачною, а деякі рецепти ідеально збалансовані, перевірені й відточені роками.
Саме вона навчила мене готувати. Моя мама не має до цього особливого хисту й ніколи цього не приховує (хоча свої фірмові страви в неї, звісно, є). Ми з бабусею проводили багато часу разом, і мама каже, що бабуся нікого й ніколи не любила так, як мене.
Колись бабуся почала записувати рецепти спеціально для мене. У її квартирі ми знайшли кілька зошитів, повних різних страв, усього, що я люблю.
Зараз бабуся багато чого забуває. Іноді вона не може згадати, як мене звати чи ким саме я їй доводжуся. Але вона завжди любить мене так само сильно й пишається мною. Вона постійно це повторює, навіть коли вже не зовсім пам’ятає, чим саме пишається.
У кращі дні вона може запитати, чи пам’ятаю я, як ми разом пекли «Наполеон» і як солили огірки.
І я пам’ятаю.
Пам’ятаю й безмежно вдячна. За те, що навчила мене квасити капусту, пекти медовик і хачапурі, запалювати газову духовку, натирати шафу до блиску, садити розсаду помідорів.
За те, що навчила мене бути чесною й простою, гостинною, любити без меж і нічого не просити натомість.
Вона навчила мене колоти волоські горіхи й сушити календулу. Готувати сациві й виймати кісточки з вишень шпилькою.
Я не хочу втратити рецепти, які бабуся так старанно переписувала у свої зошити, тож, звісно, збережу їх. Хочу, щоб цей розділ став цифровою бібліотекою. Я не все тут готувала сама, а деяких страв навіть ніколи не куштувала. Щоб спробувати все, мені знадобиться багато часу.
Але, як і бабуся, я хочу ділитися. Не лише рецептами, а й любов’ю, яку в них вкладено.
Я хочу, щоб частинка бабусиної пам’яті назавжди десь лишилася. І я не про інтернет. Пам’ять про неї житиме в мені, і я хочу передати частинку її вам.
Можливо, колись вам сподобається якийсь бабусин рецепт, звідси чи з моєї головної сторінки. І коли ви приготуєте його вдома, частинка цієї історії помандрує далі.
Ви понесете бабусину любов світом.
Бо її любов безмежна. Її вистачить на всіх.
Саша